Сьогодні я... (цикл наукових робіт, присвячених феномену профанації)

Сьогодні я... міг отримати те одвічне прагнення знайти розуміння у сектурованих клубах денаціоналізації сурдоперекладу. Колись древні люди мали багато смислових навантажень на свою бідну макітру. Подейкують, що дерево сефірот росло у кожного інтелігента у глиняному горщику, який стояв собі тихо-мирно на підвіконнику. Потім, звісно, було все втрачено, адже все краще, що було, завжди підлягає втраченню. Я мислю - мої дідусь та бабуся божаться, що коли вони не знали Сліпаків, їм жилося краще (хоча вони і зараз їх не знають, знають лише одне - тоді було краще, аніж зара). Я теж скажу своїм потомкам, фізичним чи духовним (краще і тим і тим водночас) - тоді було дуже неабияк добре і приємно, зара такого нема. Коли розуміння повторення слів розуміння, коли тавтологія вкрадається в кожне речення, псує його, паплюжить, кляймить автора писакою та папірогівнятором, все проходить і наступає нове "зара". Кажуть, хтось сказав, що зара нема, можливо. Тоді не має вітру, бо, як відомо, "якщо дує вітер, слід плескати в долоні" (зара). Не існує зара, не існує і можливості плескати... Та пробач, ти, хто буде це читати (сподіваюсь ти будеш розумітися на сліпаках краще за мене), мене понесло не в ту сторону.
Сьогодні я ... Намагався розмірковувати над тим, як не деградувати та не пропасти у рутині. Звісно псевдоінтелектуал, яким я себе вважаю, сподіваючись, що я занизив свою самооцінку і хтось скаже - чувак, ти інтелектуал!, не може претендувати на новизну та свіжість переосмислення небанальних проблем. Тому я вирішив їх пошукати. Оскільки в житті у мене практично нічого надзвичайно тривожного та інтелектуального невідбувається (хіба що спілкування зі Сліпаками), я почав обирати тему з метою її подальшого обмірковування. Мені здалося доцільним скористатися роздумами Декарта над методом. Але, як ведеться, я практично нічого не пам"ятав з того, що прочитав у Декарта. Правда те, що я його читав, я знав достеменно! Він начебто наголошував на тому, що все слід піддавати сумнівам та докопуватися до істини. Я пішов за цією логікою. В мене вийшло, що тему, яку я хочу обрати слід піддати сумніву, тобто є шанс, що її не існує. За Сліпаками - вірогідніше, що трапиться найневірогідніша подія. Тобто я вже дійшов до не існування такої теми. Далі - оскільки такої теми не існує, значить не існує предмету її обговорення, нема предмету - нема людини, що його обмислює, а оскільки я намагаюсь її осмислити, то і мене, відповідно, нема. Я стверджую цей силлогізм, базуючись ні на чому. Тому,..
Сьогодні я ... Це перша спроба створити щось, що відрізняється від того, про що я думаю день у день. Весь даний текст є практично нечитабельним та граматично- і правописно- не вірний. Та якщо мене взинуватять у всіх гріхах, того, що я змарнував час, свій чи людини, що це прочитала, я відповім - "якщо дує вітер, слід плескати в долоні"